Я - жінка 
Я - жінка! Ви чуєте, люди, я свічка, 
Запалена Господом на віки! 
Неправда, що я - ребро чоловіче. 
Цю казку придумали чоловіки. 
Я жінка, я - річка бурхлива й неспинна, 

Що в повінь зриває верхи берегів. 
Хто каже, що я підкорятись повинна? 
Це ще одна вигадка чоловіків! 
Я - жінка, природою створена пісня, 
Яку чоловік заспівать не зумів. 
Я - мрія і спогад, майбутнє й колишнє. 

Я щось незбагненне для чоловіків. 
Я - жінка, я вільна, як думка одвічна. 
На думку не можна надіть кайдани. 
Це ти мене в рабство продав, чоловіче, 
І грішна я стала з твоєї вини. 
Та я лише жінка. Я прагну кохання, 
Я все пробачаю тобі неперед. 
З твоєї криниці я - крапля остання. 

Для вуст твоїх згірклих я - липовий мед. 
Я - жінка, я враз перекинусь на зілля 
І гоїти рани візьмуся тобі. 
Я непередбачена, незрозуміла. 
Я плачу від щастя, сміюся в журбі. 
Я - жінка, я дійсно слабка половина. 
Нехай переможцям лаврові вінки! 
Історію творять, звичайно ж, мужчини, 
Але лише так, як захочуть жінки!

Катерина Рубан

Я - мати

Така роса

Така роса,
Така роса прозора…
Стрічаю сонце
В полі за селом,
Де квіти польові,
Неначе зорі,
Торкає вітер
Лагідним крилом.
Аж ось, проміння
Розпростерло руки
І спрагло п’є,
Спиває всю росу.
І враз, стріпнувшись,
Подались на луки,
А я додому
Сонечко несу.
А ще в село
Несу пучок волошок.
Ці квіти ніжні
Синьо-голубі -
Тобі, моя єдина
І хороша,
Найкраща в світі,
Матінко, тобі.

Геращенко В.